Захворювання та стани

Артрити суглобів та хребта

Артрит – клінічний термін, який позначає групу захворювань суглобів, що характеризується запаленням та болем. Артрит суглобів буває первинним або вторинним (викликаним основним захворюванням). При одночасному захворюванні більше ніж 1-го суглоба використовується термін «поліартрит». У первинній формі найчастіше зустрічаються остеоартроз, ревматоїдний чи подагричний артрит, рідше – септичний та ювенільний спондиліт. Вторинні артрити викликані такими захворюваннями, як пурпура, системна форма червоного вовчака, гепатит, псоріатичний та реактивний артрити тощо. Серед причин артритів слід виділити наступні:  <ul class="font_8"> <li>інфекційне ураження суглобів стрептококовою інфекцію (ревматичний артрит)</li> <li>системні захворювання сполучної тканини (ревматоїдний артрит)</li> <li>бактеріальний, вірусний або грибковий агент, який викликає запальний процес (інфекційний артрит)</li> <li>відкладення солей сечової кислоти, що викликає реактивне запалення (подагричний артрит)</li> <li>травми суглобів</li> </ul> Основні симптоми та особливості перебігу: <ul class="font_8"> <li>біль у суглобі частіше посилюється у спокої, полегшується при рухах</li> <li>«летючий» характер болю – спочатку запалюється один суглоб, а через кілька днів інший (характерно для ревматоїдного артриту)</li> <li>припухлість суглоба через розвиток набряку</li> <li>скованість суглобів після пробудження, яка зникає з часом</li> <li>почервоніння, місцеве підвищення температури</li> </ul> Для діагностики артриту в Центрі лікування хребта та суглобів використовують метод огляду, функціональної, лабораторної та інструментальної діагностики. На основі результатів обстежень лікар визначає діагноз (форму та вид артриту). Лікування захворювання вторинної форми починають з усування первинної причини. Якщо позасуглобові явища відсутні, то починаємо з призначення нестероїдних протизапальних засобів (лікування досить тривале). При запущених формах артриту можуть призначатися кортикостероїди, але з поступовим заміщенням на нестероїдні протизапальні засоби. Загалом пацієнтам показана комплексна терапія, яка включає в себе зміцнення організму та підвищення імунітету. До неї можуть входити: <ul class="font_8"> <li>санаторно-курортне лікування</li> <li>лікувальний масаж</li> <li>голковколювання</li> <li>фізіотерапевтичні процедури тощо</li> </ul> Пам'ятайте, відсутність правильного та своєчасного лікування може призвести до втрати працездатності і подальшої інвалідності людини.

Остеохондроз

Остеохондроз – це дегенеративно-дистрофічні зміни, які відбуваються у хребті. Починаються у хрящових тканинах, а згодом провокують зміну структури хребців, обмежуючи їх функціональність. Хребці стають більш схильними до травматизації, а міжхребцеві диски втрачають еластичність. Основною причиною остеохондрозу є вікові зміни, що відбуваються в організмі. Другорядними, але не менш важливими причинами можуть бути травми, викривлення хребта, малорухливий спосіб життя, надмірні фізичні навантаження. Залежно від зони локалізації виділяють остеохондроз шийного, грудного або поперекового відділів хребта. Від цього й залежить симптоматика захворювання. При остеохондрозі шийного відділу хребта можуть виникати такі неврологічні симптоми, як запаморочення, головний біль, мігрені, затерпання рук, підвищення артеріального тиску. При остеохондрозі грудного відділу хребта біль може виникати у всій грудній клітці, але частіше локалізується у ділянці між лопаток, по ходу реберної дуги та може віддавати в ділянку серця. Частіше біль носить постійний ниючий характер, але може бути ріжучим або колючим із посиленням при глибокому диханні. При остеохондрозі поперекового відділу хребта біль може поширюватися, як на ділянку попереку, так і на органи тазу. Часто спостерігаються болі в ділянці сідниць, затерпання нижніх кінцівок. Методи лікування остеохондрозу включають в себе лікувальний масаж, корекцію хребта, голковколювання, фізіотерапевтичні процедури, медикаментозну терапію. У нашому Центрі лікування хребта та суглобів комплекс лікувальних процедур підбирається індивідуально для кожної людини. Призначення залежать від стану здоров’я пацієнта та наявності супутніх захворювань. Велике значення має профілактика загострень та ускладнень захворювання. Лікар може порадити періодично проходити сеанси лікування та корекції в нашому Центрі, а в інший час виконувати фізичні вправи вдома.

Деформуючі артрози колінних суглобів

Деформуючі остеоартрози колінного суглоба – це захворювання, які характеризуються руйнівними змінами у коліні з порушенням його будови та функції. Передовсім страждають хрящі, які покривають поверхню кісток, що входять до складу суглоба. У нормі вони захищають їх від тертя і пошкодження. Через втрату хряща кістка постійно травмується. Хоча разом із пошкодженням відбуваються процеси відновлення, але новоутворена кісткова тканина має порушену структуру. Утворюються кісткові вирости – остеофіти, які призводять до деформації колінного суглоба та подальшого обмеження рухів. Високий ризик розвитку деформуючого остеоартрозу колінного суглоба у жінок старшого віку, після травми коліна, при ожирінні, роботі, яка потребує частого клякання чи тривалого стояння на колінах, інтенсивні заняття спортом, особливо у професійних спортсменів. Основним симптомом деформуючого остеоартрозу є біль у коліні. Він з'являється або посилюється при рухах. Особливо відчутними біль і скутість у суглобах є на початку ходи, а після розходжування вони трохи послаблюються. Також під час рухів виникає потріскування і поклацування у суглобі. Обстеження при підозрі на деформуючий остеоартроз колінного суглоба розпочинається зі збору анамнезу та огляду лікаря. З інструментальних методів насамперед виконується рентгенологічне дослідження. Також корисним буде УЗД колінного суглоба, адже при цьому захворюванні може спостерігатися випіт у суглобовій сумці, а крім кісток і хрящів страждають також м'які тканини. Для лікування деформуючого остеоартрозу в Центрі лікування хребта та суглобів використовують нестероїдні протизапальні препарати. Вони хоча й не можуть відновити хрящ, зате ефективно знімають біль та покращують рухомість. Ще один варіант – внутрішньосуглобові ін'єкції кортикостероїдів. Вони проводяться за чіткими показами та з дотриманням стерильності через ризик інфікування. Також у порожнину суглоба вводять гіалуронову кислоту. Якщо захворювання занедбане або нема ефекту від консервативного лікування, може знадобитися хірургічне втручання. Важливою є також програма реабілітації. Попри те, що надто інтенсивні навантаження шкодять колінному суглобу, повна відмова від будь-якої активності є помилкою. Спеціальний комплекс вправ, навпаки, допоможе покращити рухову функцію та зменшити біль.

Плексити

Плексит – це патологія гілок нервового сплетення, яка виникає при його травмі, запаленні та через вплив інших причин. Залежно від ураженого сплетення, зустрічаються наступні види плекситів: шийний, плечовий, поперековий, крижовий, куприковий. У більшості випадків патологія є односторонньою та виникає у будь-якому віці. Плексити виникають через травму. Це може бути травма при занятті спортом, аварія, падіння тощо. Окрім того, плексити можуть виникати і при пологовій травмі у дітей, наприклад, якщо дитина мала велику масу тіла при народженні або при затяжних пологах. Вроджені деформації і аномалії хребта. Прикладом цього може бути додаткове ребро, яке тиснутиме на плечове сплетення. Ураження структур, які межують зі сплетеннями. При спондилоартритах, пухлинах, травматичних ураженнях хребта нервові сплетення можуть вторинно втягуватися в запальний процес. Інфекційні чинники. Плексит може виникати на тлі туберкульозу, бруцельозу, цитомегаловірусної, герпетичної інфекції, сифілісу. Метаболічні фактори. Головною метаболічною причиною плекситів є цукровий діабет. Основним симптомом плекситу є біль. Його локалізація залежить від того, яке саме сплетення є ураженим. У випадку пошкодження шийного сплетення біль буде локалізуватися в ділянці потилиці, вух, передньої поверхні шиї. При пошкодженні плечового сплетіння – неприємні симптоми виникатимуть у верхній кінцівці. При ураженні поперекового та крижового сплетення – біль турбуватиме у нижній частині спини, нижній кінцівці та навіть в ділянці промежини. Будь-які рухи посилюватимуть інтенсивність болю, він має гострий, пекучий, «стріляючий» характер. Також плексит супроводжуватиметься відчуттям оніміння, «повзання мурашок», а при тривалому перебігу можуть виникати розлади чутливості. За відсутності лікування і при значному пошкодженню нервових сплетень приєднається ураження м’язів. Спочатку можуть виникати їх посмикування (фасцикуляції), а потім значна слабкість та навіть атрофія. Подібне ускладнення значно погіршить якість життя пацієнта, може призвести до втрати працездатності та інвалідизації. Щоб діагностувати плексит, використовуються різноманітні методи дослідження: рентгенографія, КТ, МРТ, УЗД, ЕНМГ. Якщо причиною є цукровий діабет, то може знадобитися дослідження рівня глюкози та глікозильованого гемоглобіну. За наявності інфекції – методи, які підтвердять її наявність в організмі (ПЛР, ІФА тощо). Перелік необхідних обстежень призначає лікар після ретельного збору анамнезу та огляду. В Центрі лікування суглобів та хребта проводиться комплексне та ефективне лікування плекситів. Для цього застосовується етіологічне лікування (за наявності органічної патології пацієнт скеровується на хірургічне втручання, наприклад, при додатковому ребрі, пухлинах тощо), симптоматичне (призначення знеболюючих препаратів, глюкокортикоїдів). Окрім того, не менш ефективною в лікуванні плекситів є фізіотерапія, яка виконується в нашому Центрі. А також голковколювання, електрофорез, нейроелектростимуляція.

Порушення постави у дітей

Найбільш поширеними порушеннями постави у дітей є кіфоз, лордоз і сколіоз. Кіфоз – надмірна опуклість хребта у грудному відділі. Лордоз – надмірний вигин хребта у поперековому відділі. Сколіоз – це бокове викривлення хребта. Він може бути правобічним, лівобічним чи S-подібним (викривлення у протилежний бік у різних відділах хребта).  Причиною порушень постави у дітей є малорухливий спосіб життя, обмежена фізична активність, що супроводжується слабкістю м'язів, ожиріння, яке створює додаткове навантаження на опорно-рухову систему, погано підібрані меблі, які не відповідають росту, важкий наплічник або його носіння на одному плечі, невідповідне взуття.  Певну роль відіграє також спадковість. Рідше до порушень постави у дітей призводять травми, захворювання кісткової тканини, м'язів, патологія нервової системи. Порушення постави у дітей часто перебігають без симптомів, а їх єдиним проявом є зміни зовнішнього вигляду: асиметрія плечей, стегон, вигинів талії, перекошений таз, сутулість, випинання живота. Іноді спостерігається біль у спині, біль голови, дискомфорт, погіршення рівноваги, підвищена втомлюваність. Навіть якщо порушення постави не завдають дитині клопотів, необхідна їх корекція. Адже у майбутньому неправильний розподіл навантаження на опорно-рухову систему може призвести до дегенеративних змін хребта, захворювань суглобів, хронічного больового синдрому.  Деформація грудної клітки спричинить зменшення об'єму легень, негативно відіб'ється на роботі серця. Порушення постави також іноді призводить до стиснення органів черевної порожнини та порушення їх функції. Діагностика порушень постави у Центрі лікування хребта та суглобів починається з огляду лікаря. Результати, отримані під час обстеження, підтверджуються рентгенографією хребта.  На ранньому етапі за допомогою комплексу вправ та формуванню правильних звичок можуть виправити поставу. Якщо ж повністю відкоригувати порушення уже неможливо, важливо принаймні зупинити їх прогресування. Завдяки фізіотерапії відбувається зміцнення м'язів, які утримують хребет у правильному положенні та запобігають його зміщенню. У комплексі лікування також використовується масаж. А шляхом електроміостимуляції можна підкачати слабші м'язи. У деяких випадках корисною може бути фіксація за допомогою ортопедичних засобів. Частота порушень постави у дітей з кожним роком зростає. Оскільки їх наслідки будуть відчутними впродовж усього життя, ігнорувати проблему не варто!

Бурсити

Бурсит – запальний процес навколосуглобової сумки, який найчастіше розвивається в колінних, ліктьових і плечових суглобах. Найчастіше причинами розвитку захворювання є надмірне динамічне навантаження на суглоб або довготривале знаходження його в напрузі.  Також бурсит може виникати при тривалих фізичних навантаженнях на суглоби: гра в теніс, біг, присідання зі штангою, тривале стояння на колінах або при опорі ліктями на тверді поверхні. Іншими причинами можуть бути запальні захворювання (ревматоїдний артрит, подагра), травми тощо. Класифікують бурсит за важкістю протікання хвороби (гострий, хронічний рецидивуючий), на основі виявленого збудника (специфічний та неспецифічний), за характером ексудату (гнійний, серозний та геморагічний). Основними симптомами захворювання є: <ul class="font_8"> <li>обмеження рухливості суглоба</li> <li>візуальне збільшення та почервоніння суглоба за рахунок набряку та запалення</li> <li>місцеве підвищення температури (при інфекційній формі можливе загальне підвищення температури тіла)</li> <li>біль, що з’являється під час рухів та зникає у стані спокою</li> <li>відчуття розпирання (при сильних набряках)</li> </ul> Діагностика бурситу включає огляд лікарем, інструментальні та лабораторні методи дослідження. Лікар оглядає хворого, виявляє зони ураження та оцінює конфігурацію суглоба. Пацієнт направляється на рентгенографію суглоба для виключення патологій кісткової тканини. Лабораторні дослідження синовіальної рідини дають змогу виявити причину запалення. Лікування бурситу в Центрі лікування суглобів та хребта проводиться комплексно. Воно включає в себе спокій ураженого суглоба, захист від подальшої травматизації, призначення нестероїдних протизапальних препаратів, антибактеріальної терапії (при виявленні бактерій в синовіальній рідині), фізіотерапевтичні процедури (електрофорез, лікувальний масаж навколишніх здорових тканин, голковколювання). Для швидкого купірування бурситу може бути використана пункція з подальшим введенням у суглобову сумку стероїдних протизапальних препаратів. У деяких випадках бурсит підлягає оперативному лікуванню. Проте це зустрічається досить рідко.

Радикуліт

Радикуліт – це різновид запального захворювання нервових корінців спинного мозку. Виникає в результаті патологічних змін хребта, надмірного фізичного навантаження, інфекційних хвороб та навіть стресу. Це захворювання поділяють на радикулопатію шийного, грудного або попереково-крижового відділів хребта. При гострому радикуліті характерний біль, що різко обмежує рухливість. За відсутності лікування хвороба може перейти в хронічну форму із сезонними стадіями загострення та ремісії. Симптоматичної терапії в даному випадку недостатньо. Потрібно виявити причину розвитку захворювання та провести комплексне лікування. Найбільш вираженими симптомами радикулопатії є гострий біль, простріли та одночасне обмеження рухливості. Через запалення та защемлення нервів найменші рухи можуть викликати посилення больових відчуттів. Як наслідок – м’язовий спазм та практично повне блокування рухливості. Причинами радикуліту можуть бути надмірні фізичні навантаження, травми хребта, протрузії та грижі міжхребцевих дисків, важке протікання вагітності (особливо пізня вагітність), малорухливий спосіб життя, надмірна маса тіла тощо. Досить часто пацієнти звертаються за медичною допомогою, коли радикуліт протікає гостро. Щоб максимально швидко зменшити больові відчуття та зняти спазм, застосовують інтенсивну медикаментозну терапію. Під час першого спілкування у Центрі лікування хребта та суглобів лікар проводить огляд пацієнта, вивчає його історію хвороби. Якщо потрібно, хворий направляється на дообстеження на МРТ. Враховуючи дані обстежень та огляду, спеціаліст визначає причину, яка спричинила розвиток радикулопатії. На основі цього лікар призначає лікування. Воно може включати в себе лікувальний масаж, корекцію хребта, фізіотерапевтичні процедури, медикаментозну терапію тощо.

Коксартрози кульшових суглобів

Артроз кульшового суглоба – це захворювання, при якому суглобовий хрящ руйнується внаслідок зношування. В процесі уражається хрящ на голівці стегнової кістки та суглобової ямки кульшової кістки. Артроз часто плутають з артритом. Проте артрит – це загальний термін для запальних захворювань суглобів, до яких належить інфекційний артрит або ревматоїдний артрит. Основною причиною коксартрозу є порушення обміну речовин в хрящі. В нормі хрящ стабілізує суглоб та захищає його від пошкодження внаслідок тертя об кістку. При коксартрозі починають переважати процеси деградації хряща, які поступово призводять до оголення кістки. Якщо одна кістка «стирається» об іншу, то організм реагує, виробляючи кістковий матеріал (остеофіти), щоб протидіяти руйнуванню. Це спричиняє деформацію суглоба та, як наслідок, обмеження рухливості і виникнення болю. Сприяють виникненню коксартрозу наступні фактори: <ul class="font_8"> <li>Генетична схильність</li> <li>Вік</li> <li>Ожиріння</li> <li>Важкі фізичні навантаження</li> <li>Робота, пов’язана із переміщенням вантажів</li> <li>Травми стегна</li> </ul> Найчастіше у більшості пацієнтів зустрічається декілька факторів одночасно. Основним симптомом артрозу кульшового суглоба є біль в ділянці таза та обмеження рухів у тазостегновому суглобі. Однак на ранніх стадіях захворювання виражені клінічні прояви можуть бути відсутні. Зазвичай на початку присутній незначний біль під час ходьби або при вставанні з положення сидячи. Ці скарги часто зникають самостійно. На жаль, розпад хрящової тканини внаслідок артрозу неможливо повністю зупинити. Однак можна зменшити навантаження на суглоби (наприклад, при схудненні) та вчасно звернутися за допомогою до лікаря. Таким чином вдасться сповільнити цей процес. Для діагностики захворювання проводиться оцінка анамнезу пацієнта, його скарг, маси тіла, обов’язково проводиться рентгенографія суглобів, щоб оцінити зміни в них (звуження суглобової щілини, остеофіти тощо). Також може застосовуватися УЗД або МРТ. Лікування зазвичай спочатку є консервативним та залежить від стадії захворювання. До консервативного лікування належить фізіотерапія, яка проводиться також в Центрі лікування суглобів та хребта. Вона допоможе зміцнити м’язи тазостегнового суглоба, що покращить його рухливість, сповільнить прогресування артрозу та зменшить біль. Для зняття больового синдрому застосовується фармакологічне лікування знеболюючими препаратами. В складних випадках, коли присутня виражена деструкція суглобового хряща, може проводитися оперативне втручання. Воно передбачає заміну кульшового суглоба на протез. Проте її слід розглядати в тому випадку, якщо фізіотерапевтичне та медикаментозне лікування виявилося неефективним.

Епікондиліти

Епікондиліт – це запальний процес у місці прикріплення сухожилля м'язів передпліччя до плечової кістки у ділянці ліктя. Провокують захворювання тривалі інтенсивні навантаження, які супроводжуються напруженням м'язів передпліччя чи багаторазовим згинанням кисті. У групі ризику сантехніки, різьбярі, художники, м'ясники, люди, які постійно використовують комп'ютерну мишку, а також любителі тенісу, бадмінтону чи інших видів спорту з ракеткою. Хоча буває, що пов'язати захворювання із якимось чинником не вдається. Тоді епікондиліт називається ідіопатичним. Страждає переважно домінантна рука через більше навантаження на неї, хоча захворювання може розвиватися з будь-якого боку.  Основною ознакою епікондиліту є тупий біль чи печіння у ділянці ліктя, який поступово наростає. Він посилюється при рухах, наприклад, при потиску руки чи повертанні дверної ручки. Також буває важко хапати предмети, при цьому відчувається слабкість м'язів. Діагноз у Центрі лікування хребта та суглобів переважно ставиться на основі огляду пацієнта. Проте для виключення інших захворювань, зокрема ураження кісток чи запалення суглоба, у деяких випадках виконується рентгенографічне обстеження, УЗД, КТ чи МРТ.  Першим кроком у лікуванні епікондиліту є відпочинок та тимчасова відмова від діяльності, яка призвела до розвитку захворювання. Доцільною може бути фіксація ліктя, щоб розвантажити м'язи. Щоб зменшити біль та набряк, наш спеціаліст призначить нестероїдні протизапальні препарати. Ін'єкції кортикостероїдів у ділянку ліктя дуже помічні, але вони можуть ослаблювати надвиросток кістки та сухожилки. Через це необхідність їх застосування розглядається у кожному конкретному випадку.  Важливим компонентом лікування епікондиліту в Центрі лікування хребта та суглобів є фізіотерапія. Процес загоєння прискорює електроміостимуляція та масаж. А закріпити ефект від лікування допоможе програма реабілітації зі спеціальним комплексом вправ. Також важливо усунути причину епікондиліту, щоб проблема не дала про себе знати знову. Для цього перевірити робочі інструменти чи спортивні знаряддя. Після одужання можна поступово відновлювати об'єм рухів у суглобі. У Центрі лікування хребта та суглобів вам допоможуть обрати фізичну активність, яка піде на користь вашому ліктьовому суглобу та зміцнить його структури.

Плосковальгусна деформація стоп у дітей

Невралгії різного генезу

Невралгією називають патологічний стан, який спричинений ураженням периферичних нервових корінців. Захворювання може торкнутися будь-якого нерва, але частіше з’являється там, де нерв проходить у вузьких каналах. Невралгія класифікується відповідно до локалізації. Найчастіше зустрічаються такі види захворювання:  <ul class="font_8"> <li>невралгія трійчастого нерва</li> <li>невралгія потиличного нерва</li> <li>міжреберна невралгія</li> <li>невралгія сідничного нерва</li> <li>тазова невралгія</li> <li>постгерпетична невралгія</li> <li>невралгія плечового нерва</li> </ul> Причиною даної патології можуть бути травми (навіть незначні), інфекційні хвороби, аутоімунні захворювання (цукровий діабет тощо), переохолодження, важкі форми простудних захворювань, хвороби суглобів і хребта.  Симптоми невралгії залежать від зони локалізації. При невралгії трійчастого нерва відчувається імпульсоподібний біль м’язів обличчя, який посилюється при фізичному впливі, а також може супроводжуватися вегетосудинними порушеннями (почервоніння, сльозотеча тощо). При невралгії потиличного нерва з’являються раптові напади прострілюючого болю в завушній, шийній і потиличній зонах, одно- та двостороннє відчуття стискання. При міжреберній невралгії відчувається оперізуючий біль, раптові напади болю при чханні або кашлі. Може віддавати в ділянку серця. При невралгії сідничного нерва відчуваються «простріли» по всій довжині нервового корінця, поперекове та сідничне печіння, відчуття мурашок і оніміння в зоні ураження та вздовж всієї кінцівки. Діагностика невралгії базується на скаргах пацієнта, огляді лікарем, лабораторних (для визначення наявності запального процесу), інструментальних (МРТ, ЕКГ, КТ) методах діагностики. Лікування захворювання потребує комплексного підходу, який буде спрямований на усунення причин та зняття симптоматики. У Центрі лікування хребта та суглобів для медикаментозної терапії призначають анальгетичні, нестероїдні протизапальні препарати (в уколах, мазях тощо), вітаміни групи В, протисудомні препарати та міорелаксанти (при порушеннях тонусу м’язів).  Лікувальний масаж, голковколювання нормалізують м’язовий тонус, активізують кровообіг, знімають біль, набряклість та запалення. Гарний результат дають фізіотерапевтичні процедури (електрофорез, міостимуляція з використанням знеболюючих та нестероїдних протизапальних засобів, мануальна терапія).

Люмбалгія

Люмбалгія – це хвороба, яка супроводжується регулярними нападами болю в попереку та обмежує рухливість людини. Характеризується поступовим посиленням і збільшенням періоду тривалості больових відчуттів. Це захворювання стосується поперекового відділу спини, адже саме цей відділ отримує найбільше навантаження в порівнянні з іншими. Причинами люмбалгії найчастіше бувають: тривале перенапруження попереку під час статичних навантажень, важкі фізичні вправи, переохолодження, невдалий нахил чи поворот тулуба тощо. Симптоми люмбалгії важко сплутати з іншими захворюваннями: <ul class="font_8"> <li>різкий біль, що посилюється під час руху</li> <li>поступово наростаючі больові відчуття при тривалому статичному навантаженні</li> <li>відчуття м’язового спазму в попереку</li> </ul> Люмбалгія буває настільки вираженою, що змушує людину займати певне вимушене положення для полегшення стану. Наприклад, при гострому перебігу людина нахиляється в один чи інший бік для зменшення болю. Відмічається стійке напруження м’язів, що слугує захисним механізмом для зменшення рухливості та больових відчуттів. Діагностика захворювання ґрунтується на скаргах пацієнта, огляді спеціалістом та інструментальних методах, адже потрібно виявити першопричину захворювання. Для лікування люмбалгії у нашому Центрі лікування хребта та суглобів використовують комплексне поєднання медикаментозних і фізіотерапевтичних методів. Для зменшення больових відчуттів і запального процесу призначаються аналгетичні та протизапальні засоби. Для зняття спазмів із м’язових волокон та стабілізації хребта можуть бути використані лікувальні техніки масажу, м’які мануальні витяжіння, голковколювання, певні вправи з лікувальної гімнастики під наглядом кваліфікованого спеціаліста. У запущених стадіях прибігають й до хірургічного лікування.

Тендиніти

Тендиніт – запалення або подразнення сухожилля, що супроводжується його набряком. Переважно це стається внаслідок травми чи перевантаження. Найчастіша локалізація – плече, лікоть, коліно, хоча можуть уражатися зв'язки будь-якого суглоба. Тендиніт може бути гострим або хронічним. До причин тендиніту належить тривале виконання однотипних рухів, наприклад, набір тексту на клавіатурі, порушення постави, погано підібране взуття, особливо спортивне, надто інтенсивні заняття спортом.  Чинниками ризику є вік, адже з роками сухожилля стають щільнішими та менш еластичними. Також має значення професія, якщо вона вимагає тривалих одноманітних навантажень, вимушеної пози або пов'язана з впливом вібрації. Більш схильними до тендиніту є люди з цукровим діабетом, захворюваннями нирок, ревматоїдним артритом. Діагноз «тендиніт» у Центрі лікування хребта та суглобів зазвичай ставить на основі скарг та огляду. Хоча іноді, щоб виключити інші захворювання, може знадобитися УЗД, рентгенологічне обстеження чи МРТ. Основним симптомом тендиніту незалежно від локалізації є біль, зазвичай тупий, у ділянці сухожилля та навколо нього, який може посилюватися при рухах. Також характерною є скутість у суглобі, хрускіт і потріскування при рухах. Навколо ураженого сухожилля помітний набряк, часто з почервонінням, локальним підвищенням температури. Лікування тендиніту комплексне у Центрі лікування хребта та суглобів. Насамперед потрібно розвантажити пошкоджене сухожилля та захистити його від подальшого травмування. Слід уникати рухів, що посилюють симптоми. У перший день доцільно прикладати холод до ураженої ділянки. За необхідності уражена ділянка фіксується за допомогою еластичного бинта, пов'язки чи лонгети. Окрім цих загальних рекомендацій будуть призначатися нестероїдні протизапальні препарати. Важливою складовою процесу відновлення є фізіотерапія з поступовим збільшенням навантаження. Для цього створюється спеціальна програма вправ. Акцент – на зміцнення і розтягнення м'язів. Також для зменшення болю та прискорення процесу одужання у деяких випадках буде корисним масаж. Дуже зрідка необхідне хірургічне лікування тендиніту. Важливо, щоб лікування тендиніту проводилося під наглядом спеціаліста. Це допоможе запобігти розвитку ускладнень, таких як розрив сухожилля, та рецедивам.

Протрузії та грижі міжхребцевих дисків

Рухомість хребта забезпечують міжхребцеві диски, які дозволяють зміщуватися хребцям. Вони складаються із желеподібного центра (пульпозне ядро), яке оточене більш міцною оболонкою – фіброзним кільцем.  Протрузія виникає тоді, коли пульпозне ядро починає випинати та виходити за свої нормальні анатомічні межі, але фіброзне кільце ще не пошкоджено. Грижею називається процес, коли пульпозне ядро випинає, розриває фіброзне кільце та може значно перетискати нервові структури, які розташовані поблизу. Грижа може виникнути в будь-якому відділі хребта, але найчастіше виникає в попереку. Вона є результатом поступового, пов’язаного зі старінням, зношування, яке називається дегенерацією диска.  З віком міжхребцеві диски стають менш гнучкими та більш схильними до розриву навіть при незначних навантаженнях. До факторів ризику, які підвищують ймовірність виникнення протрузії та грижі, належать: <ul class="font_8"> <li>Надмірна маса тіла. Вона викликає додаткове навантаження на суглоби хребта</li> <li>Важкі фізичні навантаження. Спортсмени та люди, які займаються тяжкою фізичною активністю є в групі ризику</li> <li>Куріння. Вважається, що куріння погіршує надходження кисню до дисків, внаслідок чого вони швидше руйнуються</li> <li>Сидячий спосіб життя та тривале перебування за кермом</li> </ul> Протрузії тривалий час можуть бути безсимптомними, а от грижі клінічно себе частіше проявляють.  Симптоми залежать від локалізації ураження, але спільним є: <ul class="font_8"> <li>Біль, який може іррадіювати в кінцівку при кашлі, чханні, перебуванні у певному положенні</li> <li>Оніміння або поколювання</li> <li>Слабкість м’язів та їх атрофія з часом</li> </ul> Для діагностики грижі потрібна консультація невролога, щоб оцінити, наскільки вираженими є розлади моторної та чутливої функції. Також обов’язковим є візуалізація міжхребцевих суглобів, адже без неї встановити точний діагноз неможливо.  Найкращим методом діагностики є МРТ ураженого відділу хребта. Для оцінки пошкодження нервів додатково може знадобитися електронейроміографія. У Центрі лікування суглобів та хребта індивідуально підберемо лікування протрузії та грижі саме для вас.  Найперше застосовується консервативне лікування. Ефективними є знеболюючі препарати, міорелаксанти, ін’єкції глюкокортикоїдів біля ураженого нерва. Також у нас проводиться фізіотерапія, яка допоможе зміцнити м’язи, спинити та мінімізувати біль. Масаж та акупунктура також допомагають усунути неприємні симптоми.  Пацієнтам, які мають надмірну масу тіла, рекомендовано схуднути та обмежити значні навантаження на хребет (наприклад, підйом вантажів). У важких ситуаціях може проводитися хірургічне втручання. Проте, як правило, для більшості пацієнтів ефективним є медикаментозне лікування та фізіотерапія.

Запаморочення, системні головні болі, мігрені

Запаморочення, біль голови, мігрень часто є наслідками порушення тонусу судин та кровопостачання. А причина часто у хребті, адже його артерії можуть защемлюватися у каналі, який проходить через відростки хребців. Напруження м'язів спини і шиї, які кріпляться до потилиці, також можуть спровокувати біль голови. Окрім запаморочення та болю голови при проблемах у шийному відділі хребта може спостерігатися погіршення зору, координації рухів, слабкість, шум у вухах, нудота. Зазвичай їх провокують стрес, перевтома, перенапруження.  Приступу мігрені може передувати так звана аура. Вона проявляється слабкістю чи затерпанням м'язів, підвищеною чутливістю до різних чинників (звук, світло, дотик, запах), порушенням концентрації. Дещо частіше хворіють жінки. При мігрені біль зазвичай однобічний, при головному болі напруги він стискає наче обручем. Запаморочення та біль у голові часто пов'язані з проведенням тривалого часу сидячи, особливо з нахиленою вниз головою, наприклад, під час читання чи роботи з гаджетами. Також їх може спровокувати звичка під час розмови фіксувати телефон між вухом і плечем. Причиною цих симптомів є травми, дегенеративні зміни хребців та міжхребцевих дисків, кили міжхребцевих дисків, порушення постави, запальні процеси, гіпертонус м'язів на рівні шийного відділу хребта. Запаморочення, системні головні болі та мігрень мають багато причин, їх можуть провокувати різні чинники, тому в процесі діагностики особливий акцент робиться на ці деталі.  Також виконують різні тести для оцінювання рівноваги та координації рухів, Обов'язково виконують додаткові обстеження. На основі МРТ-знімків наші спеціалісти не лише мають змогу підтвердити діагноз, а й визначають покази і протипокази до різних видів фізіотерапії. За допомогою УЗД з доплер-ефектом можна оцінити кровотік у судинах, що несуть кров до голови, та з'ясувати, чи не їх захворювання є причиною симптомів.  Лікування у Центрі лікування хребта та суглобів зазвичай комплексне. Воно передбачає прийом медикаментів та фізіотерапевтичні процедури. З ліків використовують знеболювальні препарати, міорелаксанти, триптани та медикаменти для профілактики нападів мігрені. Масаж допомагає розслабити м'язи та зменшити біль. Фізичні вправи сприяють нормалізації тонусу м'язів, рівномірному розподілу навантаження на опорно-рухову систему, покращенню постави.

Лікування хребта та суглобів

Захворювання та стани

Артрити суглобів та хребта

Остеохондроз

Деформуючі артрози колінних суглобів

Плексити

Порушення постави у дітей

Бурсити

Радикуліт

Коксартрози кульшових суглобів

Епікондиліти

Плосковальгусна деформація стоп у дітей

Невралгії різного генезу

Люмбалгія

Тендиніти

Протрузії та грижі міжхребцевих дисків

Запаморочення, системні головні болі, мігрені